Зараз ми знаходимось у Мигії – самому серці простору, де так тісно переплітаються природа та історія. Саме тут і відбудеться офіційне знайомство з Національним природним парком «Бузький Гард».
Камінь, на якому ти зараз стоїш, є частиною Українського кристалічного щита. Цим гранітам, що сформували скелі та валуни долини Південного Бугу, понад два мільярди років. Їхні химерні форми здавна отримували власні назви, як от Турецький стіл, розташований на правому березі від Мигійської ГЕС. Нижче за течією Південного Бугу, поблизу Гордонової скелі, розташовані кам’яні утворення «Слон» і «Крокодил».
Флора Бузького Гарду налічує понад тисячу рідкісних видів рослин. Не меншою унікальністю відзначається і фауна. Десятки видів тварин тут перебувають під державною та міжнародною охороною. Саме поєднання скельних, степових, лісових та водних ландшафтів дало змогу зберегти унікальні природні оселища.
Також ці землі мають історичну цінність. У XVIII столітті в Мигії вже існували запорізький зимівник і форпост Мигей, де і була заснована козацька слобода. Назву села пов’язують із давнім Мигіївським урочищем на Південному Бузі, та з давньогрецьким словом Емігея, що означає «моя земля».
Завдяки бурхливій течії це місце гарно підходило для встановлення водяних млинів. Особливої уваги заслуговує Великий млин Скаржинських, що став серцем усього комплексу. 16 травня 1887 року Йосип Петрович Скаржинський заклав перший камінь нової будівлі. Для свого часу це був надзвичайно амбітний і сміливий проєкт, яким займались найкращі українські інженери, будівельники та фахівці млинарної справи.
Для зведення млина використовували місцевий граніт із Мигійських каменоломень. Цегла виготовлялась на власному заводі Йосипа Петровича Скаржинського. Будівля вражала масштабом: п’ятиповерховий головний корпус із мансардами та двоповерховою баштою. Серцем млина була турбіна потужністю 225 кінських сил, яка приводила в рух увесь механізм, даючи змогу переробляти до 48 тонн зерна на добу – колосальний показник для кінця XIX століття.
Скориставшись близькістю залізниці, Скаржинський облаштував поблизу магазин, а сам млин став не лише виробничим об’єктом, а й справжньою окрасою Мигії. У 1890 році тут з’явилася одна з перших електростанцій для сільської місцевості у Європі. ГЕС працює і досі, до того ж, у 2020 році вона була модернізована.
Годі й уявити масштаб людської праці, вмотивованості та інженерних амбіцій, які назавжди вписали Великий млин Скаржинських в історію Мигії та Південного Бугу. Також це місце нагадує, що гармонія співіснування людини та природи можлива лише внаслідок поваги до останньої і про це ніколи не варто забувати.