А тепер саме час звернутись до початку млинарської історії Мигії, коли справа ще не дійшла до великих споруд, складних механізмів і промислових масштабів справи.
Після завершення військової та адміністративної служби Петро Михайлович Скаржинський узявся впорядковувати землі і маєтності Мигії. Він змінював ландшафт не жорсткою силою, а продуманою господарською працею, закладаючи основи для подальшого економічного життя місцевості.
Справу батька продовжив його син – Віктор Петрович Скаржинський, взявши курс на удосконалення закладених основ для спадщини. Саме за його участі на місці старого запорозького млина розпочалося будівництво нової модернізованої системи. Оновлений млин був невеликим, однак саме він став першою ланкою великого млинарського комплексу, що згодом і сформував візитівку Мигії.
Для свого часу це була серйозна інженерна споруда, і вона швидко здобула гарну славу в усьому регіоні. Якість помелу борошна та стабільність роботи механізму, що базувалась на бурхливій річковій течії зробили млин значущою складовою місцевого життя.
Здавалось, що процвітання Мигії – процес невідворотний, але велика повінь 1840 року змінила хід цієї історії. Потужний паводок повністю зруйнував млинове господарство.
Проте млинарська історія Мигії на цьому не завершилася: катастрофа стала сходинкою до нових можливостей, розпочався новий етап. Млини були відбудовані, однак вже з урахуванням сучасніших інженерних рішень, які давали змогу ефективніше використовувати водну енергію. Розпочався так званий «золотий вік» млина. Якість мигійського борошна була настільки високою, що воно користувалося попитом далеко за межами регіону. Через Одесу його постачали до Константинополя, а Мигія зайняла заслужене місце у міжнародних торгівельних шляхах.
Наприкінці 80-х років минулого сторіччя, коли млин припинив роботу, тут ще довгий час зберігалося цілком робоче водяне колесо. Справді, стоячи тут, легко відчути усю велич історичних подій, свідком яких була ця мінімалістична будівля.
А нам час рухатись далі. Перейдімо кількасот метрів до двох наступних зупинок, присвячених Компанійській скелі та однойменному річковому порогові під нею.