Наразі ми знаходимось в місці, де історія сягає тисячоліть, а скелі зберігають пам’ять про події, що формували цей край. Цікавий факт: у пізньому середньовіччі Актівський каньйон мав татарську назву Сагайдак через свою візуальну схожість з вигином колчану лука.
Власне, саме ці землі згадував давньогрецький історик Геродот у 4 книзі «Мельпомена» своєї «Історії». Він писав, що неподалік ріки Гіпаніс – так у давнину називали Південний Буг – на межі земель скіфів-орачів і алазонів з лівого боку впадало джерело гіркої води. Це місце Геродот називав Ексампей, що в перекладі з іранських мов означає «мертва вода», а грецькою тлумачиться як «Священні шляхи».
Саме з цією назвою більшість дослідників пов’язують походження сучасної назви річки Мертвовод. Вона збереглася протягом століть майже без змін і зберегла глибокий сакральний сенс. За однією з версій, вздовж течії Мертвоводу в давнину проводжали у останню путь скіфських правителів до місць вічного спочинку серед скель. Але цікаві також інші версії цієї назви з місцевого фольклору.
Одна з легенд розповідає про криваву битву козаків з татарами, після якої річка нібито стала червоною від крові, а вода здавалася мертвою. За іншою з легенд – під час татарського набігу місцеві мешканці, що переховувалися у байраках, зварили отруту з трав і злили її у воду вище табору загарбників. Багато ворогів загинуло, напившись цієї води, через що, річка і отримала свою страшну назву.
Сьогодні Актівський каньйон зустрічає мандрівника тишею й величчю. Проте серед гранітних урвищ , куди проникає лише полуденне сонце, відчувається особлива, майже містична атмосфера. Це місце зберігає пам’ять про біль, страх і надію – і саме тому воно є не лише природною, а й історичною пам’яткою, що дбайливо зберігає в собі відголос подій давно минулих днів.