Тепер ми перебуваємо в самому серці каньйонної частини Південного Бугу. З цього місця найближчі сорок кілометрів річка тектиме поміж крутих кам’янистих берегів, формуючи вузьку каньйоноподібну долину. Гранітні скелі тут здіймаються на десятки метрів у висоту.
Перед нами саме одна з таких. Геологічна пам’ятка Протичанська скеля, або Скеля Висока розташована на лівому березі Південного Бугу, біля південно-східної околиці села Мигія. Її висота сягає тридцяти п’яти метрів. Це гранітний останець Українського кристалічного масиву – утворення, якому понад два мільярди років. У цьому місці можна гарно роздивитись виходи гранітів кіровоградського комплексу, а в прибережній воді помітні прадавні гірські породи – гнейси. Стрімкі хвилі Південного Бугу мільйони років ретельно формували саме той зовнішній вигляд скелі, який можна спостерігати сьогодні.
Зараз вдалий момент, щоб від геологічних фактів перейти до історичних. Ці пороги, острови й скелі ставали свідками запорізьких бувальщин і гайдамацьких легенд. Саме тут проходили кордони Буго-Гардівської паланки – однієї з найбільших адміністративних одиниць Запорізької Січі.
До речі, ще один незвичний історичний факт: у червні 1889 року поблизу Мигії впав метеорит вагою майже вісім кілограмів. Очевидці описували його як чорну кулю, падіння якої супроводжувалось димом і вихором.
Протичанська скеля вкрита петрофітним степом, який зростає виключно на кам’янистих, скелястих грунтах або на самих скелях. Це природне оселище, яке потребує охорони і відновлення. Тут зростають п’ять видів рослин, занесених до Червоної книги України, а саме вишня Клокова, гвоздика бузька, сон чорніючий, ковила волосиста, горицвіт весняний. Із рідкісних видів тварин можна відзначити зелену ящірку – прудкого та обережного мешканця кам’яних схилів.
Протичанська скеля не просто спостерігала за історичними подіями. Застигла у вічності, сформована вітрами та стрімкими хвилями, вона сама і є історією, закарбованою у камені. Але час рухатись далі…