Далі ми відвідаємо три зупинки, які розповідають про урочище Гард – одне з найважливіших місць у середній течії Південного Бугу. Саме тут річка прорізає глибокий і вузький каньйон, формуючи один із найбільш вражаючих ландшафтів Гранітно-степового Побужжя. У 2008 році ця територія була включена до переліку “Семи природних чудес України” – конкурсу, започаткованого з метою популяризації унікальних природних об’єктів країни та привернення уваги до їх збереження.
Сучасний степ, який утворився після льодовикового періоду декілька тисяч років тому, зберігся на гранітних відслоненнях Побужжя. 15 тисяч років тому, як стверджують археологічні дослідження, ці місця були місцем проживання бізонів. Тисячоліттями місцева трав’яниста рослинність накопичувала органічну речовину, формуючи ті самі родючі чорноземи.
Одна з найвпізнаваніших рослин степу – ковила – багаторічний представник злакових із тонкими сріблястими «пір’їнами», що колихаються під дією вітру. Саме ковила століттями визначала вигляд українського степу, через що і стала його символом. Десять рідкісних видів цієї рослини можна зустріти саме в межах «Бузького Гарду», роблячи цю територію одним із осередків збереження справжнього степу.
Південний Буг у цьому місці затиснутий між гранітними скелями Українського кристалічного щита. Геологічне утворення тут виходить просто на поверхню, формуючи стрімкі береги та поріг, довжина якого сягає понад пів кілометра.
На лівому березі височать три добре впізнавані скелі – Сова, Брама і Пугач. Вони складають характерний ландшафт каньйону та з давніх часів виступали природними орієнтирами. Навпроти скелі Пугач лежить острів Гардовий. Саме від цього острова та однойменного порогу Південного Бугу походить назва всього урочища.
Звернімось до історичного контексту Гарду. Саме тут водночас сходилися важливі переправи через Буг, рибальські угіддя та торгові шляхи. Крім цього, поєднання порогу з каньйоном забезпечувало природний захист, тому ця територія мала стратегічне значення у різні історичні епохи.
Саме такі місця, як Гард, завжди ставали осередками активності, пунктами для зупинок у дорозі та точками контролю над річкою. Недарма слово «гард» означало кам’яну загату або місце лову риби.
Стоячи тут, вдихаючи запах квітучого степу та чуючи далекий крик боривітру, нескладно зрозуміти, чому саме ця місцина стала серцем усього Буго-Гардівського краю.