Тепер ми знаходимось у місці, яке колись стало одним із ключових осередків життя запорожців. Саме територія степу була районом формування українського козацтва – вільного Дикого Поля. Запорозький Гард був добре організованою структурою, яка поєднувала військову службу, господарську діяльність і духовне життя. Він був головним адміністративним центром великого регіону – Буго-Гардової паланки Війська Запорозького Низового.
Щоліта тут перебувало до п’яти сотень козаків. Вони жили в куренях і землянках, охороняли кордони Запорозької Січі та контролювали переправи через Південний Буг і рибальські угіддя. Ріка була для них не лише джерелом їжі, а й стратегічною лінією, яка потребувала постійної присутності та захисту.
Цінним історичним джерелом є план 1742 року, складений французьким інженером Даніелем де Боскетом. Саме на ньому детально зафіксовано структуру Запорозького Гарду. На острові Гардовому, який іноді пізніше називали Клепаним, розташовувалися житла козаків, рибний завод і похідна церква Покрови Пресвятої Богородиці.
У Паланковій балці знаходився військовий табір і цвинтар, що свідчить про те, що люди тут залишались надовго, а не зупинялись тимчасово. Цей факт підтверджують і археологічні знахідки на території Гарду. Серед них відзначають уламки керамічного посуду, кахлі від печей, залізні предмети побуту – тобто, предмети побуту козацької спільноти, що використовувались на повсякденній основі.
Також потрібно відзначити знахідку у вигляді залишків споруди в північній частині острова Гардового, яку дослідники пов’язують саме з похідною церквою. Це ще раз підкреслює, що духовний вимір був невід’ємною частиною козацького життя.
Проте люди обирали урочище Гард для проживання не тільки під час існування Запорізької Січі. Дослідження виявили численні знахідки різних археологічних культур, які поступово накладались одна на одну протягом щонайменше 8 тисяч років до сучасної доби. Серед них мезоліт, неоліт, енеоліт, бронзова доба, античність, раннє і пізнє середньовіччя.
А тепер пора переходити до наступної зупинки, оскільки у Гарді ще надзвичайно багато місць, що заслуговують уваги.